Платники податку на прибуток - Податки та бухгалтерський облік

Як правило, аналіз будь-якого податку чи збору починається з розгляду складу його платників — у частині податку на прибуток йому присвячено ст. 133 ПКУ. Відразу зауважимо: порівняно із Законом про податок на прибуток склад платників є одним із елементів, що зазнали змін якнайменше.

Платників податку на прибуток можна умовно розподілити на 3 групи: резиденти, нерезиденти та спеціальні платники*. Наведемо їх у таблиці:

* По суті, вони також є резидентами.

№ з/п	Платник	Примітка
1	2	3
1	*Резиденти (п. 133.1 ПКУ)*
До резидентів ПКУ відносить (п.п. 14.1.213 ПКУ): 1) юридичних осіб та їх відокремлених осіб, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; 2) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; 3) фізичних осіб — резидентів. При цьому платниками податку на прибуток є не всі резиденти, а лише ті, яких наведено у ст. 133 ПКУ, — їх перелік надано далі
1.1	Суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п. 133.1.1 ПКУ)	Основна категорія платників податку на прибуток — у цілому її склад залишився незмінним
1.2	*Відокремлені підрозділи платників податків*, зазначених у п.п. 133.1.1 ПКУ* (п. 1.1 цієї таблиці), крім представництв	У цій частині все залишилося без змін. Як і раніше, платник податків, який має відокремлені підрозділи, може прийняти рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів (п. 152.4 ПКУ)
* У визначенні відокремлених підрозділів ПКУ посилається на Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV, у ст. 95 якого наводяться визначення філії та представництва.
1.3	Управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності* залізничного транспорту (п.п. 133.1.2 ПКУ)	У цьому контексті слід зазначити два моменти: 1) Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, наразі затверджено постановою Кабміну від 30.03.2011 р. № 316; 2) Порядок перерозподілу надходжень доходу від основної діяльності залізничного транспорту також затверджено постановою Кабміну від 30.03.2011 р. № 316
* Під основною діяльністю залізничного транспорту розуміється діяльність усіх взаємопов'язаних у межах єдиного виробничо-технологічного комплексу підприємств залізничного транспорту, спрямована на забезпечення перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти та виконання пов'язаних з ними робіт (послуг).
1.4	Підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту (п.п. 133.1.3 ПКУ)	Аналогічний порядок оподаткування було передбачено й у Законі про податок на прибуток
1.5	Неприбуткові установи та організації, але лише в разі отримання прибутку від неосновної* діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розд. III ПКУ (п.п. 133.1.4 ПКУ)	У цілому, це правило повторює те, що існувало в Законі про податок на прибуток. Перелік доходів, звільнених від обкладення податком на прибуток (тобто доходів від основної діяльності), у розрізі видів неприбуткових установ та організацій наведено у ст. 157 ПКУ. Неприбуткові установи та організації повинні складати та подавати у квартальні строки Податковий розрахунок про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затверджений наказом ДПАУ від 31.01.2011 р. № 56, — він використовується починаючи зі звітності за II квартал 2011 року
* Для отримання неприбуткових пільг такі особи також мають бути внесені відповідно до Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом ДПАУ від 24.01.2011 р. № 37, до Реєстру неприбуткових установ та організацій (п. 157.1 ПКУ).
2	*Нерезиденти (п. 133.2 ПКУ)*
До нерезидентів ПКУ відносить (п.п. 14.1.122 ПКУ): 1) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; 2) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав та міжнародних організацій в Україні; 3) фізичних осіб, які не є резидентами України. Не всі нерезиденти є платниками податку на прибуток, а тільки ті з них, яких наведено в п. 133.2 ПКУ, — їх перелік надано далі
2.1	Юридичні особи, які створені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом їх походження з України, крім установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї* або імунітет відповідно до міжнародних договорів України (п.п. 133.2.1 ПКУ)	У Законі про податок на прибуток у цій частині також були присутні фізичні особи (хоча платниками вони все ж не були через визначення нерезидентів у тому ж Законі) — зараз цю категорію осіб вилучено з визначення. Отже, фізособи-нерезиденти, як і раніше, не є платниками податку на прибуток! Порядок оподаткування нерезидентів наведено у ст. 160 ПКУ та загалом він не змінився: резидент або постійне представництво нерезидента при виплаті доходів (із джерелом їх походження з України) нерезиденту має утримувати податок з таких доходів — у загальному випадку в розмірі 15 % (п. 160.2 ПКУ)
* Доходи нерезидента із джерелом їх походження з України в цілях обкладення податком на прибуток наведені в п. 160.1 ПКУ.
2.2	Постійні представництва* нерезидентів, які отримують доходи з джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції щодо таких нерезидентів чи їх засновників (п.п. 133.2.2 ПКУ)	До початку господарської діяльності постійне представництво має стати на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням — відповідно до розд. V Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 979
* Постійним представництвом нерезидента вважається постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: (1) місце управління; (2) філія; (3) офіс; (4) фабрика; (5) майстерня; (6) установка або споруда для розвідки природних ресурсів; (7) шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр або будь-яке інше місце видобування природних ресурсів; (8) склад або приміщення, що використовується для доставки товарів. Крім того, для визначення постійного представництва слід керуватися додатковими умовами, наведеними в п.п. 14.1.193 ПКУ.
3	*Спеціальні платники (пп. 133.4 — 133.5 ПКУ)*
3.1	Національний банк України (п. 133.4 ПКУ)	—
3.2	Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту (п. 133.5 ПКУ)	—